Баба Марія стояла як укопана серед хати і, прижмуривши очі, так захоплено роздивлялася на всі боки, що аж блискучі краплі поту появилися на її лобі.
– Куди би це подівся мій поясок? – ледь ворушила пересохлими губами.
Я зирк на Іванка. Іванко зирк на мене – і враз ми обидва остовпіли.
– Та я ж його тут, на жердку, разом з сорочкою та спідницею поставила, ще в неділю після вечерні.
Іанко задуманий колупає мізинцем у носі, намагаючись пригадати собі, я теж.
– Ну, тепер іди, бабо, розперезана до церкви! – докоряє сама собі баба Марія. – А поясок в мене шовковий був, такий світленький, що аж зір брало.
Ми з Іванком мовчимо, нібито нам роти водою позаливало.
– Ви, бабині не бачили десь мій поясок?
Іванко махає головою, що ні, я теж, і рачкую за ним до дверей.
– Куди би це подівся мій поясок? – повторює баба, але ми з Іванком вже надворі. Біжимо, та де біжимо – летимо на город, де вчора барана до візочока запрягали, а з бабиного пояска батіг зробили, бо візник без батога, що не кажіть, – пустий пішоход.
Візочок стоїть собі під крилатим волоським горіхом, ніби й нічого не трапилось, рогатий скубе собі спокійно зелену травку, а пояска ніде. Ми глипнули на барана, глипнули на візок, байдуже їм до бабиного пояска, а нам...
– Куди би це подівся бабин поясок? – запитав я здивовано.
– Може, його балан з’їв? – почухав Іванко потилицю.
– Не мели дурниць, ліпше поясок шукай!
– Чому дулниць? – обурився Іванко. – Хіба полосятко не з’їло мою лукавичку?
А ось і баба Марія йде з молитовником у руці під черешню молитися Богу, бо до церкви, як її піти розперезаній?
– Плигадав! – луснув себе Іванко по голові.
– Що пригадав? – питаю.
– Поясок.
– Де він?
– На челешні, я вчола його забув на гілочці.
А поясок собі нівроку висить змійкою на гілочці черешні і такий собі світленький, що аж зір бере.
– Матінко моя небесна, заопікуйся мною! У твої руки віддаю душу мою і тіло, усе моє життя – наближалася до черешні, шепочи молитву, баба Марія, – а ти, добра небесна Мати, будь найліпшою ненькою... – І враз: – А чорт би вас забрав із шибениками! Ось де мій поясок! Богородице Діво Мати, прости мене, що серед молитви нечистого споминаю, але ці шибеники!..